Мене звати Каленська Мирослава Сергіївна, я випускниця НВПЕТ, навчалася за спеціальністю «Облік і аудит». Якщо чесно – працювати суто “по спеціальності” я тоді не планувала. Мабуть, як і багато студентів: здається, що диплом – це просто етап, а “справжнє життя” буде десь потім і зовсім в іншому напрямку.
Сьогодні я бухгалтер-фрилансер і надаю бухгалтерські послуги для ФОП. Мій робочий день – це не про “однакові папери”, а про реальні задачі людей і бізнесів: я допомагаю відкрити ФОП, пройти всі етапи реєстрації у державних структурах, отримати ліцензії, правильно вибрати систему оподаткування, а далі – вести підприємця впевнено і спокійно: податкове консультування, подача всіх видів звітності до всіх структур, контроль дедлайнів, точність у цифрах і документах. Окремо відзначу те, що для мене є не просто “рядком у профілі”, а відповідальністю: я є суб’єктом первинного фінансового моніторингу, а це про уважність, законність, прозорість і роботу з документами на високому рівні відповідальності. Окрема частина моєї професійної гордості: я одна з перших в Україні хто тестує деякі нові послуги на порталі “Дія”. Зовсім недавно мене обрали присяжною в суді. Це буде новий досвід для мене. Це важлива місія: відповідальність, чесність та уважність до деталей там мають особливу вагу. Я щиро обожнюю свою роботу, бо вона дає мені те, що я ціную найбільше: незалежність і гнучкість. Я не прив’язана до одного роботодавця, можу самостійно планувати графік, обирати з ким працювати, а ще – я кайфую від дедлайнів і точності. У бухгалтерії без цього ніяк, але мені це не тиск – для мене це порядок і ясність. Також я грантрайтер – пишу бізнес-плани для отримання грантів на власну справу. А сім’ям учасників бойових дій я допомагаю з такими грантами безкоштовно, бо вважаю це справою честі. У 2020 році я також балотувалася до міської ради. Я сприймаю це як важливий досвід: комунікації з людьми, роботи з реальністю “на місцях” і розуміння того, що відповідальність – це не слово, а щоденні рішення.
Роки навчання в технікумі я згадую не через оцінки – і одразу скажу: я не була відмінницею. Але я точно була людиною, яка вчилася жити, спілкуватися, робити висновки й не здаватися, коли щось не виходить з першого разу. НВПЕТ дав мені головне – базу та мислення. Навіть якщо я не планувала класичної бухгалтерської кар’єри, знання з обліку і логіки фінансів все одно стали частиною мого світогляду. А ще важливіше – технікум навчив мене комунікувати, знаходити спільну мову з різними людьми, не боятися складних ситуацій і шукати вихід, навіть якщо здається, що його немає. Дуже хочу згадати викладачку Псьоту Вікторію Олександрівну. Вона надавала бухгалтерські послуги ФОПам, і мене це неймовірно надихало. Я тоді дивилася на неї й думала: “Ось так я хочу”. Я люблю самодостатніх і реалізованих жінок, які не просто працюють, а будують своє життя і професію так, як вважають правильним. Вікторія Олександрівна стала однією з постатей, яка фактично заклала моє бачення професійного майбутнього: що бухгалтер може бути сучасним, незалежним, впевненим і дуже потрібним людям.
Один із важливих висновків, який я винесла з навчання: помилки – це не соромно. Соромно – нічого не робити і боятися почати. А коли ти вмієш аналізувати, запитувати, виправляти й рухатися далі – ти ростеш дуже швидко.
Після навчання мій шлях не був “ідеально прямим”. Я зайнялася підприємницькою діяльністю, і загалом у бізнесі я понад 15 років. Цей досвід дуже загартовує: бізнес вчить рахувати не тільки цифри, а й ризики, час, домовленості, репутацію. Він вчить відповідальності, рішучості та вмінню тримати удар. З часом я прийшла до того, що бухгалтерія – це не “скучна стабільність”, як дехто думає. Це система, яка або тримає бізнес, або руйнує його. І саме тому я обрала шлях бухгалтера-фрилансера: щоб бути корисною підприємцям, знімати з них зайвий стрес і давати їм впевненість, що з документами, податками та звітністю все під контролем. Звісно, виклики були. Це і відповідальність за дедлайни, і постійні зміни в правилах, і ситуації, коли людина приходить вже “після проблем” і треба швидко рятувати. Але тут мені дуже допомогли мої софт-скіли: вміння вчитися, комунікабельність, наполегливість, уважність до деталей і спокій у складних ситуаціях. Я завжди роблю ставку на чіткість: краще уточнити двічі, ніж один раз зробити неправильно.
Чи вистачило мені бази технікуму для старту? Так, бази вистачило, щоб розуміти фундамент і не губитися. Але зараз я знаю точно: в нашій сфері освіта не має фінальної точки. Податки, правила, сервіси, цифрові інструменти – все змінюється, і якщо ти не вчишся, ти дуже швидко відстаєш. Мені доводиться навчатися постійно – і це нормально. Я слідкую за оновленнями, вчуся на практиці, тестую нові рішення (зокрема, через “Дію”), спілкуюся з підприємцями й бачу їхні реальні потреби. Сьогодні професіонал – це той, хто не “знає раз і назавжди”, а той, хто вміє швидко адаптуватися і зберігає якість роботи за будь-яких умов.
Якби я могла щось сказати собі на першому курсі, я б сказала так: “Не переживай, що ти не ідеальна. Починай робити – і ти виростеш.” Студентам я хочу порадити кілька речей, які реально працюють:
1. Не ігноруйте практику. Вчіться застосовувати знання в реальних задачах. Питайте, пробуйте, беріть підробітки/стажування – це дає ріст у рази швидше.
2. Розвивайте комунікацію. Уміння говорити, пояснювати і домовлятися – це золото в будь-якій професії.
3. Не бійтеся помилок. Помилки – це навчання. Головне – робити висновки і рухатися далі.
4. Будьте людьми, з якими хочеться працювати. Репутація, відповідальність, порядність і пунктуальність інколи відкривають двері швидше, ніж диплом. Моє коротке побажання і девіз: “Будьте сміливими, вчіться постійно і будьте корисними людям – тоді професія обов’язково віддячить.”
